Клієнтка, яка звернулася по допомогу, мала скарги на те, що вона називала «депресією»:
- Останнім часом, я відчуваю дивні стани - мене, як би, «обволікають» безпричинні почуття страху, паніки, безвиході. Річ у тім, що я сама керую машиною, і в такі моменти, я її зупиняю і можу просидіти в ній, у такому стані, доволі довгий час. Іноді це може бути година, дві... Цей стан мене просто викидає з життя, а в мене справи, я дуже зайнята людина.
Переді мною сиділа добре вдягнена, доглянута молода жінка. Виглядала вона втомленою і розгубленою, весь час дивилася собі під ноги, періодично, зі страхом, поглядаючи на мене. - Це з Вами відбувається тільки в машині?- Ні... Мене не зґвалтували? - несподівано запитала вона мене.- З Вами щось сталося? Чому виникло питання про зґвалтування?- Ні-ні, у мене все добре. Я не знаю, але мене чомусь це якось турбує, - поквапилася відповісти жінка, - почуття занепокоєння і тривоги, скільки я себе пам'ятаю, були завжди. Пам'ятаю я себе, на жаль, років із 14.

Наші дитячі історії дивовижним чином впливають на все подальше життя. Особливо, якщо йдеться про забуті історії. Забутих, через свою травматичність і нездатність дитячої психіки належним чином переробити ці історії та вбудувати їх у життєву хронологію. Отримані дитячі травми спотворюють лінію подальшого життя, розриваючи його на «до» і «після», роблячи його перевантаженим тривогою, страхами, емоційною нестабільністю, неможливістю створювати стосунки й утримуватися в них, ненавистю до себе та інших.

P.S.
У результаті терапії, клієнтка згадала випадок зґвалтування її в трирічному віці сусідом, який мав психічний розлад. Терапія дозволила опрацювати травму і прийняти її, дати їй місце в життєвій історії. Той новий стан безпеки і спокою, які відчувала тепер молода жінка, дозволив насолоджуватися життям і будувати стосунки з чоловіками. Симптоми, які клієнтка позначила як «депресію», зникли самі собою в міру того, як клієнтка виявилася здатна опрацювати й інтегрувати травму.

Юне обличчя дівчини виглядало трохи збентеженим і наляканим.
– Моя мама сказала, що ви можете мені допомогти, – трохи невпевнено промовила вона.
– Чим я можу бути тобі корисна? – запитала я, при цьому подумки намагаючись зрозуміти, з яким саме запитом ця юна особа звернулася до мене.
– Цього року я закінчую школу і готуюся вступати до вишу в Європі. Вчуся я добре, але зовсім не даються іноземні мови. Я не можу їх опанувати, а це лякає мене, бо може завадити продовжити освіту в Європі.
Наша пам’ять має дивовижну властивість зберігати у своїх «засіках» не лише наші особисті історії, а й історії наших предків. Саме така історія і стала першопричиною неможливості опанувати й прийняти іноземну мову як свою. Пам’ять дівчини відштовхувала її, адже глибоко в підсвідомості вона була маркером небезпеки й загрози життю...

У процесі роботи нам відкрилася давня історія, що сталася в роду по материнській лінії під час Другої світової війни. Село, де жила рідня дівчини, було окуповане німцями, і через добротний дім, що належав родині, командування поселилося саме там. Сім’я була велика, багато дітей, а час воєнний, голодний… І стався інцидент, який спричинив низку подій. Один із дітей украв зі столу офіцерів їжу, це помітили й покарали… Дитині відсікли губу, що згодом призвело до його смерті. Усе це відбувалося на очах майбутньої бабусі дівчини й справило на неї незгладиме враження (вплив). Цей випадок із життя бабусі безпосередньо вплинув на ставлення моєї юної клієнтки до іноземних мов.
P.S. Родичам дівчини ця історія була відома, і вони підтвердили її достовірність. Після нейтралізації першопричини, що знаходилась у родовій системі по материнській лінії, дівчина зараз успішно продовжила освіту в Європі.

Клієнт, який звернувся по допомогу, на той момент проходив реабілітацію після інфаркту.
Здавалося, що в житті цього сильного чоловіка не було жодних передумов для виникнення серцевих захворювань.
Однак воєнна агресія на сході нашої країни стала тим факором, який дивовижним чинником активізував у клієнта страх бути знищеним помилково — тими людьми, яким довіряєш. Постійне напруження врешті-решт призвело до хвороби.

Під час сеансу, використовуючи роботу в квантовому полі й перебуваючи у стані зміненої свідомості, я побачила розстріл військового. Я розповіла клієнту про цей образ, і він відповів, що добре знає цю історію, - вона йому сниться все життя:«Під час війни, я військовий, пробираюся до своїх із завданням, і коли досягаю місця призначення, щось іде не так, мене приймають за диверсанта й розстрілюють…»
P.S. Після опрацювання програми, що призвела до тієї ситуації та пов’язаного з нею страху, одужання клієнта відбулося напрочуд швидко.

Досвід власного народження клієнт пережив у терапії завдяки трансовим технікам. Символічно це виглядало як стрибок з парашутом: ось він у салоні літака — все добре. Він рухається до виходу, він спокійний, зібраний, готовий до стрибка і… провал. Він нічого не пам’ятає, бачить лише себе вже на землі, після приземлення.

– Поверніть мене до реальності, – з таким незвичним запитом звернувся до мене молодий чоловік. – Мені 24 роки, але моє життя проходить повз мене.

– Що саме ви маєте на увазі? – поцікавилася я.

– Я живу з люблячими й підтримуючими батьками, все добре, але… Я звільнився з роботи, сиджу вдома, до глибокої ночі засиджуюсь за комп’ютером, прокидаюся після обіду, їм, можу зустрітись з друзями на кілька годин, а потім знову комп’ютер. І так по колу. Я більше не можу перебувати в цьому колі. Я живу наче уві сні й не можу прокинутись. Я не відчуваю життя, – відповів він приглушеним голосом.

Історія народження клієнта мала одну особливість, яка дивовижним чином відобразилась у його «стрибку з парашутом». Пологи у мами були затяжні й тривали близько доби. Води відійшли, але родова діяльність не починалась. Штучна стимуляція повністю виснажила жінку, і щоб дати їй передих, лікарі зупинили стимуляцію, ввівши снодійне, щоб вона змогла поспати. Саме це припинення родової діяльності клієнт символічно відтворив у своєму «стрибку» у вигляді «провалу».

Цей «провал» неодноразово проявлявся в подальшому житті клієнта, як обов’язковий елемент пунктуації в тексті. Поки він був поруч із мамою, він, ніби, перебував у «салоні літака» — спокійний, зібраний, добре розвивався. У перший клас ішов, вміючи не лише писати й читати, а й знаючи англійську. Але школа — це вже «стрибок», який у його досвіді відсутній. Натомість — «провал»: ступор, розгубленість, нерозуміння, страх. У результаті, попри знання, не було можливості їх проявити, відповісти біля дошки.

Університет — знову «стрибок» і знову «провал»: він покидає навчання і закінчує його лише з другої спроби. Робота — ще один «стрибок» і «провал», і ось результат — він сидить у кабінеті психотерапевта.

P.S.
За допомогою Матриці поточного життя «Народження» клієнт «пережив» своє народження по-новому. Отримавши досвід «стрибка» без «провалу», він усвідомив значення сепараційної тривоги й навчився витримувати її, а не тікати від неї щоразу у знайомий і безпечний «салон літака».

Йшов третій рік нашої терапії, зміни поступово входили в життя жінки. Вони несли з собою спокій, рівновагу та гармонійність. Але з чого ж все починалося?
- Можна записатися до вас на консультацію? - пролунав ніжний голос в телефоні. - Моя колега дала ваш номер…З цього дзвінка й почалася наша терапія. Молода жінка перебувала в стані тривоги, страху, але вона цього навіть не усвідомлювала від того болю, який був основою її життя. Внутрішній біль й образа були разом з нею з дитинства та згодом стали невід`ємною частиною її душі.
Що ж стало першопричиною цього відчуття? Коли мама завагітніла, то вся родина була проти вагітності, тобто проти цього, ще ненародженого дитяти. Дитинка ще в маминій утробі закарбувала програму непотрібності та відрази до себе… Після народження ця програма лягла в основу її біологічної програми.

Що таке біологічні програми? Це ті програми, які сприймаються нашою підсвідомістю як основа життя, тобто вони потребують незаперечної реалізації. Як реалізувалося це в житті моєї клієнтки? Вона відчувала себе зайвою в родині, серед однолітків, і це давало відчуття ворожості світу. Від цього вона заглиблювалася в себе й закривалася панциром недовіри від усіх, хто траплявся в її житті. Але ж світ так влаштований, що надає змогу кожній душі пройти власний шлях і отримати свій унікальний досвід. Коли ми носимо якісь відчуття, то вони створюють ситуації, які будуть підтримувати постійність цих відчуттів. Якщо людина сповнена любові й радості, то життя підтримує її стан любові та радості. А ось непотрібність й образа завжди підтверджуються життєвими ситуаціями, які змушують нас відчувати непотрібність й зайвість…
P.S. За допомогою псхотерапевтичного методу «Матриці квантового поля» вібрації жінки змінилися. Інакше кажучи, її емоційний стан наповнився спокоєм та прийняттям себе в першу чергу. А коли людина потрібна собі, тоді, звичайно, вона потрібна й оточенню.

-Ти бачила, яка зелена трава? Вона така яскрава! - я здивовано поглянула на свою клієнтку, яка, замість привітання, ділилася враженнями від проявів весни.

Мені була зрозуміла причина її здивування від таких звичайних речей, на які більшість із нас взагалі не звертає уваги. Ішов третій місяць психотерапії, і «яскравість зеленої трави» підтверджувала ознаки позитивних результатів нашої спільної роботи. Моя клієнтка була молодою жінкою, не старшою тридцяти років, а причиною її звернення була залежність.

Так, саме залежність від наркотиків. Зрозуміло, щоб працювати з таким запитом, потрібно з`ясувати, від чого вони (тобто наркотики) її захищають. А захищали вони її від відрази до сексу.

Можливо, хтось з вас має власну думку стосовно інтимних стосунків та досвід, як уникати близькості, знає декілька алгоритмів вирішення цього питання. У цієї жіночки все було складніше. Моя клієнтка мала давню професію: вона була повія, тобто секс – це її ремесло… Ось так все було малозрозуміле й заплутане в її житті.
Першопричина, тобто коріння такого життєвого сценарію, який проживала моя клієнтка, знаходилась у її дитинстві. Зґвалтування в дуже ранньому віці, злидні, постійна відсутність батька й підштовхнули її до дорослих чоловіків.
Унаслідок терапії емоційний біль і негативний досвід перших статевих стосунків назавжди пішли із життя жінки в небуття; постать батька в її підсвідомості набула теплих, позитивних ознак; сіре життя робило перші кроки до різнобарв`я. Ось звідси й було це - «Ти бачила? Яка зелена трава! Вона така яскрава!» P.S. Згодом жінка прийняла пропозицію одного свого шанувальника, і тепер вони вже разом вчаться вибудовувати стосунки.

Зимовий ранок був сонячним і трішки морозним. Це був день закінчення наших сесій. Ось уже місяць ми щотижнево зустрічалися з жінкою середніх літ. Хоча, хто може сказати, де та середина віку жінки? Напевно, у кожної вона своя і залежить не від прожитих років та пережитих обставин, а від того, як саме жінка сприймає себе, своє життя і його обставини.
Так, про що це я? Звісно ж, про долю жінки й про нашу з нею роботу.
Звернулася вона до мене із запитом про своє сьогодення, яке мало глибоке коріння в її минулому. Зараз в її житті був чоловік і доросла донька, а в минулому залишилося кохання, яке продовжувало жити всі ці довгі роки в її серці. Саме це кохання й не давало їй спокою, робило її життя з чоловіком інколи просто нестерпним. Час від часу вона відчувала до чоловіка відразу й неприязнь, а постать коханого з минулого іноді захоплювала усі її думки.

Звернулася вона до мене по допомогу у вирішенні питання з її розлученням, нібито вона вирішила вже остаточно розірвати із своїм чоловіком усі стосунки, але морально була не готовою до цього. На перший погляд, їхнє сімейне життя було злагодженим і щасливим. Разом вони прожили майже тридцять років, були колегами по роботі (вони лікарі), виростили доньку, збудували будинок. За всі ці роки вони майже не сварилися... Але туга в серці жінки за коханням юності набула нестерпних обрисів, і вона більше не мала змоги її терпіти. Пам`ять добре робила свою справу - вона витіснила в підсвідомість все зле і негативне від тих стосунків, а на поверхні залишила все романтичне, ще й наділила цю романтику ілюзією та оманою.
P.S. У результаті нашої робити за допомогою регресу жінка все згадала. Пам`ять поступово здала свої позиції, й моя клієнтка відновила спогади про її взаємини з молодим чоловіком, його ставленням до неї, причини їхніх суперечок та сварок, та й взагалі причину розриву їхніх стосунків. Наслідком наших сесій був інший погляд жінки на свого чоловіка й усвідомлення нею його доброго й люблячого ставлення до неї, його турботи, уваги і опіки нею.
- Мій чоловік найкращий у світі, і я найщасливіша жінка! Я дуже вдячна, що зберегли мою сім`ю, - таким був висновок моєї клієнтки наприкінці нашої роботи.